Новини кафедри


Відкриті лекції з онкології за участі декана медичного факультету №3 Оксани Виговської 16 листопада 2017 року на кафедрі онкології... (Докладніше...)
Старший лаборант кафедри онкології Євгеній Костюченко на ISAPS III Visiting Professor Program (Ukrainian-Baltic 2017)   7-8 квітня 2017 року відбулася... (Докладніше...)
Співпробітники та інтерни кафедри онкології взяли участь у Науково-практичній конференції "Всесвітній день боротьби з... (Докладніше...)

Інтернатура

e-mail Друк PDF

Пояснювальна записка

Дана уніфікована навчальна програма призначена для підготовки лікарів-онкологів і є нормативним документом, в якому визначається зміст навчання в інтернатурі, встановлюються вимоги до обсягу та рівня професійної підготовки фахівця.

Мета інтернатури — підготовка лікарів-онкологів відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики лікаря за фахом "Клінічна онкологія" з одночасним забезпеченням контролю за якістю підготовки лікарів з питань надання допомоги при невідкладних станах ( Крок-3 «Лікувальна справа та педіатрія» ).

Термін навчання в інтернатурі 1.5 року ( 17місяців ), з яких 9 місяців навчання проводяться на кафедрах онкології та суміжних кафедрах, а протягом 8 місяців здійснюється стажування в онкологічних центрах та онкологічних диспансерах, визначених базовими установами підготовки інтернів.

Загальний обсяг навчання становить 2614 учбових години, з яких стажування на базах

онкологічних установ 1248 годин, на кафедрі онкології 1140 годин, на суміжних кафедрах і за додатковими програмами 226 години.

Основну частину практичного стажування на відповідних база приділяється вивченню семіотики різних локалізацій злоякісних пухлин у відповідних спеціалізованих відділах, а при їх відсутності у хірургічному, гінекологічному, променевому та хіміотерапевтичному відділенні онкологічних установ. Інтерн на практиці вивчає клінічні прояви хвороби, опановує сучасними методами діагностики злоякісних пухлин в залежності від особливостей їх локалізації ( аспірацій на та ексфоліативна цитологія, інцизійна біопсія поверхнево розташованих процесів ), вивчає специфіку інструментального обслідування конкретних пацієнтів, вивчає методи лікування онкологічних хворих та приймає участь в його проведенні. Отримані знання та навики він використовує під час амбулаторного прийому хворих в диспансерному відділенні онкологічної установи ( поліклініка ), одночасно засвоює принципи їх диспансеризації. В організаційно - методичному відділі лікарні інтерн вивчає та засвоює принципи обліку онкологічних хворих.

Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, умінь і практичних навиків, необхідних лікарю-онкологу для самостійної роботи з наданням кваліфікованої онкологічної допомоги хворим. Програму побудовано за системою блоків та відповідних підрозділів. Основними блоками є 22 курси програми. Курс – відповідно самостійна частина програми, в якій подано значну за обсягом теоретичну інформацію з певної галузі онкології або суміжних дисциплін. Курси розбито на розділи. Для полегшення орієнтації у програмі та впорядкування інформації, що міститься в ній, курси і розділи закодовано.

За додатковими програмами включено курси 18-23 з імунології та проблем Сніду, організації невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях, особливо небезпечним інфекціям, медичної інформатики, трансплантології та медичного права.

В разі необхідності, враховуючи рівень базисних знань, регіональну патологію, актуальність та специфіку завдань охорони здоров'я регіону та інші обставини, кафедра може вносити корективи та доповнення в навчальні години, які регламентовані навчальними планами, в межах 20% від загального об'єму часу.

Практична підготовка лікарів-інтернів досягається шляхом систематичної та активної участі молодих лікарів в діагностичній і лікувальній роботі, обходах, клінічних розборах, інших видах практичної діяльності відділення.

Лікар-інтерн повинен здійснювати діагностично-лікувальний процес у прикріплених за ним хворих (4-5 пацієнтів). У вказаних хворих лікар-інтерн виконує увесь обсяг діагностичних досліджень та лікувальних заходів на правах лікуючого лікаря. Він зобов'язаний приймати участь у додаткових дослідженнях, що проводяться цим хворим (рентгенологічних, ендоскопічних, лабораторних тощо) і лікувальних маніпуляціях.

Керівник повинен приділяти особливу увагу підбору хворих, зокрема, з урахуванням ознайомлення інтерна з тією патологією, тематика якої підлягає вивченню в даний період проходження інтернатури, його можливості самостійно виконувати необхідні діагностичні та лікувальні маніпуляції. Однак, інтерну не слід обмежуватися роботою тільки з закріпленими за ним хворими. Він повинен знати всіх пацієнтів у відділенні, бути ознайомленим з динамікою захворювання та лікування важких хворих, з існуючими проблемами в діагностиці, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. Для підвищення активності інтерна йому необхідно доручати виконання різноманітних маніпуляцій, надавати допомогу в організації додаткових досліджень, стежити за виконанням відповідальних призначень. Не допустимі обмеження діяльності інтерна лише до рамок прикріплених за ним хворих.

Статус лікаря-інтерна у відділенні.

В адміністративному відношенні лікар-інтерн підпорядковується керівництву базової лікувально-профілактичної установи. На нього повністю поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря він володіє правами і несе відповідальність за свої дії на рівні з іншими лікарями.

Безпосереднім керівником лікаря-інтерна є завідувач відповідним відділенням чи функціональним підрозділом згідно плану проходження стажування.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи із сказаного, під поняттям « самостійність лікаря-інтерна » необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути суворо контрольована керівником. Тут необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з цього чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характеристичними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності в процесі навчання повинен прогресивно зростати і в результаті цього на кінець інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

В період роботи у лікувально-діагностичних відділеннях на базах стажування інтерни несуть планові чергування в кількості, що забезпечує виконання навчальної програми.

При здобутті необхідних практичних навичок лікар-інтерн проводить ту чи іншу маніпуляцію з обов'язковою участю, а в подальшому присутності керівника чи призначеного ним досвідченого лікаря-ординатора.

Функціональні обов’язки інтерна як лікаря-ординатора спеціалізованого відділення онкологічної установи – забезпечує:

  • дотримання гарантій вимог, передбачених правами пацієнта, дотримання медичної таємниці,

  • належний рівень обстеження та лікування хворих у відповідності до сучасних досягнень медичної науки і техніки,

  • за погодженням з завідуючим відділенням організує у разі необхідності консиліум лікарів-спеціалістів і реалізує на практиці їх рекомендації,

  • складає і виконує науково обґрунтований план обстеження і лікування хворих у відповідності з існуючими стандартам,

  • у складних клінічних випадках, які вимагають відповідного досвіду і теоретичних знань, під керівництвом завідуючого відділенням уточнює план додаткового обслідування і здійснює корекцію лікування хворого,

  • приймає участь і самостійно надає екстрену допомогу хворим.

 

Лікар-інтерн зобов’язаний:

  • дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку,

  • приймає участь в прийомі хворих, що поступають у відділення під час його роботи, оглядає хворих,

  • заповнює історію хвороби в установленому порядку

  • щоденно проводити обхід хворих разом із палатною сестрою, робить відмітки в історії хвороби про основні зміни в стані здоров’я хворих. які настали протягом доби і в залежності від того проводить корекцію діагностичних та лікувальних заходів,

  • доповідає завідувачу відділенням , а у випадку його відсутності безпосередньо заступнику головного лікаря з лікувальної роботи про загрозливі для життя зміни в стані здоров’я хворих і про випадки смерті пацієнта,

  • після узгодження з завідувачем відділенням призначати або відміняти раніше назначені лікувально-діагностичні процедури в залежності зі змінами динаміки хвороби,

  • чергує по лікарні у відповідності до затвердженого графіку,

  • при виписці хворого з відділу записує епікриз в історію хвороби, підписує його та історію хвороби у завідувача відділенням та узгоджує з ним план подальшого спостереження за хворим,

  • приймає участь в обходах завідувача відділенням, куратора відділення від кафедри онкології, доповідає їм про своїх хворих, приймає участь в обговоренні хворих, їх консультаціях іншими спеціалістами,

  • приймає участь в інформації рідних хворого про стан здоровя пацієнта . При цьому необхідно враховувати принципи лікарської таємниці, не допускати нанесення їм психічної травми у випадках важкого прогнозу, пояснює рідним і самому хворому про доцільність передчасної виписки, подальшого перебування його в стаціонарі,

  • віддавати розпорядження і вказівки середньому і молодшому персоналу відділення у відповідності з рівнем своєї компетенції,  випадку смерті будь-якого хворого у відділі бути присутнім при пат- анатомічному розтині його тіла 

Діагностична робота.

Основна мета цього розділу роботи - оволодіння основними сучасними методами діагностики онкологічних захворювань, вдосконалення знань з діагностики.

Перш за все, йде мова про закріплення отриманих раніше знань, набуття навичок на такому рівні, який міг би бути основою для подальшої самостійної роботи. По-друге, у деяких лікарів-інтернів знання з того чи іншого питання недостатні, що вимагає планомірного, систематичного їх поповнення чи повторення. Проходження інтернатури - сприятливий період трудового життя молодого лікаря, що вперше зустрічається з повсякденними запитами його практичної діяльності.

Керівнику інтернів необхідно приділяти велику увагу удосконаленню ними навичок у зборі анамнезу, в правильному виконанні фізикальних методів дослідження (пальпації, перкусії, аускультації), критичної інтерпретації даних об'єктивного та інструментального досліджень при диференціальній діагностиці та вмінні використати при цьому спеціальну літературу.

Запропонований нижче перелік діагностичних навичок і маніпуляцій, якими повинен оволодіти лікар-інтерн, передбачає три рівні оволодіння ними і приведений за розділами у відділеннях, де проходиться інтернатура.

При складанні індивідуального плану підготовки лікаря-інтерна керівник встановлює конкретний термін оволодіння різними практичними навичками і кількість

маніпуляцій з урахуванням характеру і обсягу лікувально-діагностичної роботи під час стажування.

Лікар-інтерн повинен вміти сформувати покази для проведення спеціального інструментального дослідження ( рентгенологічного, ендоскопічного, радіонуклідного, сонографічного ) у хворого, якого він курує, погодити їх доцільність з завідувачем відділення, зобов’язаний бути присутнім при їх проведенні, а по мірі можливості асистувати при такому дослідженні. Він зобов’язаний критично оцінити отримані результати і при необхідності намітити план подальших діагностичних заходів.

Лікувальна робота

У процесі підготовки лікарі-інтерни засвоюють принципи і методи радикального, паліативного ( симптоматичного ) лікування онкологічних хворих, вибору лікувальної тактики і її індивідуалізації.

Робота з хворими в палатах. Під керівництвом завідувача відділення інтерн визначає лікувальну тактику у конкретного хворого, здійснює консервативне та симптоматичне лікування, встановлює покази для хірургічного, променевого, медикаментозного, комбінованого та комплексного лікування, здійснює експертизу втрати працездатності.

Робота в операційній. Лікарі, що починають навчання у інтернатурі, повинні бути ознайомлені з організаційними канонами роботи операційної; а також з елементарними навичками участі в операціях.

Робота у перев'язувальній. Інтерн у присутності завідувача відділення або хірурга, який здійснив хірургічне втручання, повинен брати участь в перев’язках усіх важких хворих, особисто проводити прості перев'язки своїх хворих. Керівник повинен звертати увагу інтерна на опис перев'язки в історії хвороби в залежності від особливостей локалізації рани та її стану.

Робота інтерна в організаційно-методичному відділі ( кабінеті ) - вивчає особливості онкоепідеміологічної ситуації в районі, статистичні форми і методи звітності про захворюваність населення конкретного регіону на онкологічну патологію і смертність від неї, структуру онкологічної служби регіону.

Робота інтерна у поліклініці. Робота інтерна у поліклініці скерована на засвоєння та удосконалення знань і професійних навичок у проведенні амбулаторного прийому онкологічних хворих. та організації роботи онколога в амбулаторно-поліклінічних умовах. Вона здійснюється під керівництвом завідувача поліклінікою. Основою навчання є самостійна практична робота інтерна в ролі лікаря-онколога. Протягом циклу під контролем керівника інтерн приймає участь у прийомі онкологічних хворих, проводить необхідні діагностичні прийоми, що використовуються в поліклінічних умовах, вирішує питання госпіталізації хворих, оформляє відповідну медичну документацію, вивчає принципи профілактичної роботи і диспансеризації онкологічних хворих та пацієнтів передраковими станами.

Метою підготовки інтерна в поліклініці є:

- ознайомлення з організацією роботи спеціалізованих кабінетів поліклінічного ( диспансерного ) відділення,

- засвоєння принципів оформлення первинної медичної документації;

- вивчення методики проведення диспансеризації онкологічних
хворих;

- вивчення контингенту онкологічних хворих, специфіки їх діагностики та лікування в амбулаторних умовах.

ТЕОРЕТИЧНА ПІДГОТОВКА ЛІКАРЯ ІНТЕРНА.

Основою теоретичної підготовки лікаря-інтерна під час навчання на базі стажування є самостійна робота над монографічною та періодичною літературою. Керівник повинен вияснити у інтерна з якою літературою він ознайомлений, характером і якістю рефератів, що є у нього. Відповідно з цим в індивідуальний план інтерна включається реферування того чи іншого джерела рекомендованої обов'язкової літератури. При підготовці інтернами доповідей використовується додаткова література, а також журнали, збірники і т. д., у вибірці яких повинні надати допомогу керівники інтернів. Реферування опрацьованих джерел має дві цілі: по-перше, краще засвоєння матеріалу і підготовку анотацій, необхідних для використання в майбутньому і, по-друге - документування виконаної обов'язкової роботи.

Основою теоретичної підготовки інтерна під час очного циклу навчання є курс лекцій, переважно оглядового характеру, практичні заняття в спеціалізованих відділах та функціонально-діагностичних підрозділах клінічної бази кафедри онкології, участь в патанатомічних конференціях, виступи на семінарських заняттях. При вивченні окремих локалізацій злоякісних пухлини увагу лікаря-інтерна звертається на особливості невідкладних станів в онкологічних хворих, що є складовою частиною його підготовки до державної атестації за системою ліцензійного іспиту Крок – 3 «Лікувальна справа та педіатрія»

НАУКОВО - ПРАКТИЧНА РОБОТА ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ.

Основу науково-практичної роботи складають клінічні спостереження чи розробка архівних матеріалів окремих онкологічних відділень. Кожний інтерн повинен зробити доповідь на заключній науково-практичній конференції, що організовується наприкінці проходження інтернатури. Допускається виконання однієї роботи двома інтернами. Тема повинна бути обрана протягом перших двох місяців навчання в інтернатурі. План наукової роботи складається спільно з керівником при консультативній допомозі куратора інтернатури (викладача університету). У ньому вказуються терміни окремих фрагментів роботи. Інтерн починає виконання наукової роботи на базі стажування, а завершує її під час навчання на кафедрі.

ОРГАНІЗАЦІЙНО - МЕТОДИЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ.

Охарактеризована вище практична діяльність, теоретична підготовка, науково-дослідна робота і виховні аспекти навчання в інтернатурі являють собою єдину інтегральну систему органічно пов'язаних між собою різних сторін одного і того ж процесу - навчання спеціальності і формування світогляду лікаря. Їх виділення дуже умовне і має тільки одну мету - систематизація задач і методики навчання. По суті, кожна дія лікаря несе в собі елементи практики, теорії і деонтології. Звідси виникає кардинальна вимога навчання в інтернатурі - уся робота в лікувальній установи повинна переслідувати дидактичну мету, тобто всіляко сприяти створенню умов для навчального процесу і його реалізації. Особливу роль в цьому відношенні набуває керівник інтерна, який, крім своєї звичайної роботи, повинен організувати забезпечення навчального процесу. Тут зовсім непотрібна якась докорінна перебудова роботи відділення - вона просто неможлива. Однак досвід показує, що організаційні моменти дуже часто є фактором, який визначає ефективність навчання в інтернатурі. Продумана і чітко спланована робота відділення з врахуванням потреб інтерна, як правило, дає можливість досягнути відмінного результату. Нижче ми подаємо ряд рекомендацій з цього приводу.

Клінічний обхід хворих Мета обходу - систематичне колективне обговорення усіма лікарями відділення клінічних питань. Основна роль належить лікуючому лікарю і особі, що проводить обхід (завідувач відділенням). Здійснюється огляд хворих, перевірка відповідності діагнозу суб'єктивним і об'єктивним проявам захворювання, даним лабораторних, інструментальних досліджень, уточнюється діагноз, визначається вибір додаткових методів діагностики, оцінюється правильність дій лікаря і вирішуються питання подальшої тактики. Дні обходу повинні бути постійними, вільними від операцій. Підготовка керівника до обходу полягає у постійному ознайомленні з найновішими досягненнями клінічної та теоретичної медицини, в повному знанні усіх хворих, що є у відділенні. Це останнє досягається щоденною участю в ранішніх нарадах і огляді усіх хворих, що поступили.

Клінічний розбір хворих є одним з основних і ефективних методів навчання лікарів-інтернів, який проводиться, в основному, після обходу хворих. Окрім того, вони здійснюються на ранкових конференціях лікарів і, при необхідності, невідкладних вирішень -в будь-який час. У клінічному розборі обов'язкова участь усіх лікарів відділення та інтернів. Змістом його повинно бути остаточне обговорення та заключне тлумачення характеру патологічного процесу, встановлення діагнозу і конкретного плану лікування. У випадках, в яких розбору підлягає хворий, лікуючим лікарем якого є інтерн, останній доповідає усі відомості, що стосуються історії хвороби. Вимоги, що ставляться до доповіді - повнота інформації, її вірогідність і точність.

Ранкові конференції лікарів. Керівник повинен забезпечити активну участь інтернів на цих конференціях. Необхідно вимагати ознайомлення їх із станом усіх хворих, що знаходяться у важкому стані та з не виясненим діагнозом, незалежно від того, хто є їх лікуючим лікарем. При участі інтерна в лікуванні (операції) хворого, бажано надавати слово для доповіді інтерну. Доповіді про стан хворих виробляє у нього вміння виявити основну, найбільш важливу інформацію. Про це дуже демонстративно свідчить істотна різниця подібних доповідей на початку і наприкінці інтернатури.

Консиліуми. Дидактична вартість консиліумів є ідентичною значенню клінічних розборів. Бажано перед консиліумом провести з інтернами спеціально для них призначений клінічний розбір хворих з детальним ознайомленням з історією хвороби та загостренням уваги на клінічній проблематиці, що повинна бути вирішена.

Клініко-патологоанатомічні конференції. На відміну від інших клінічних розборів, конференція надає повноцінну, завершену інформацію про хворого, що обумовлено ретроспективним характером аналізу і остаточною верифікацією усіх сумнівних клінічних міркувань патолого-анатомічним розтином. Дидактична вартість зростає у випадках, якщо інтерни приймали участь у лікуванні хворого.

Науково-практичні конференції лікарні чи відділення. Участь в них інтернів у ролі доповідачів бажана. По можливості, необхідно уникати доповідей реферативного характеру, хоч і вони допустимі. Подібні доповіді в певному ступені відмежовують теорію від практики; у зв'язку з відсутністю безпосереднього практичного додатку, викладений теоретич­ний матеріал фіксується у пам'яті, як правило, гірше. Доповідь реферативного типу, прочитана перед аудиторією лікарів з практичним досвідом добре засвоюється і приносить велику користь, тому що узагальнює, скеровує та інтегрує знання, які вже є у лікаря.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на суміжних кафедрах інтерни у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навиками. Теоретична підготовка передбачає обов'язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних і патологоанатомічних конференціях. З найбільш актуальних тем програми інтерни готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички з онкології та суміжних дисциплін.

Для виявлення рівня знань і навиків інтернів програмою передбачено такі види контролю: оцінка базових знань, проміжний та заключний контроль. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп'ютер­ну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров'я України. Після завершення основних розділів навчання інтерни складають заліки, а після закінчення інтернатури їх атестують на присвоєння звання лікаря - онколога з видачею сертифіката.

Консиліуми. Дидактична вартість консиліумів є ідентичною значенню клінічних розборів. Бажано перед консиліумом провести з інтернами спеціально для них призначений клінічний розбір хворих з детальним ознайомленням з історією хвороби та загостренням уваги на клінічній проблематиці, що повинна бути вирішена.

Клініко-патологоанатомічні конференції. На відміну від інших клінічних розборів, конференція надає повноцінну, завершену інформацію про хворого, що обумовлено ретроспективним характером аналізу і остаточною верифікацією усіх сумнівних клінічних міркувань патолого-анатомічним розтином. Дидактична вартість зростає у випадках, якщо інтерни приймали участь у лікуванні хворого.

Науково-практичні конференції лікарні чи відділення. Участь в них інтернів у ролі доповідачів бажана. По можливості, необхідно уникати доповідей реферативного характеру, хоч і вони допустимі. Подібні доповіді в певному ступені відмежовують теорію від практики; у зв'язку з відсутністю безпосереднього практичного додатку, викладений теоретич­ний матеріал фіксується у пам'яті, як правило, гірше. Доповідь реферативного типу, прочитана перед аудиторією лікарів з практичним досвідом добре засвоюється і приносить велику користь, тому що узагальнює, скеровує та інтегрує знання, які вже є у лікаря.

Для виконання даної програми в процесі навчання передбачено такі види занять: лекції, практичні заняття, різні види семінарів. Під час навчання на суміжних кафедрах інтерни у відповідності з навчальним планом підвищують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навиками. Теоретична підготовка передбачає обов'язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних і патологоанатомічних конференціях. З найбільш актуальних тем програми інтерни готують реферати, які обговорюються на семінарах. На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички з онкології та суміжних дисциплін.

Для виявлення рівня знань і навиків інтернів програмою передбачено такі види контролю: оцінка базових знань, проміжний та заключний контроль. Для заключного іспиту використовують атестаційну комп'ютер­ну тестову програму, затверджену Міністерством охорони здоров'я України. Після завершення основних розділів навчання інтерни складають заліки, а після закінчення інтернатури їх атестують на присвоєння звання лікаря - онколога з видачею сертифіката.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН ІНТЕРНАТУРИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ „ОНКОЛОГІЯ” НА БАЗІ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ОНКОЛОГІЧНИХ УСТАНОВ

 


№ п/п

Назва відділення

Навчальні години

Практичні

Семінари

Усього

1.

 

2.

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.

 

5.

6.

7

 

8.

9.

10.

 

11.

12.

Робота в організаційно-методичному відділі ( кабінеті )

Амбулаторний прийом хворих ( диспансерний відділ онкодипансерів )

Стажування у спеціалізованих онкологічних хірургічних відділеннях:

- пухлин голови та шиї,

- пухлин легень, стравоходу, середо-стіння, плеври,

- пухлин молочної залози,

- пухлин шлунка,

- пухлин ободової та прямої кишки,

- пухлин підшлункової залози та печінки

- урологічному,

- мяких тканин та кісток

Стажування в онкогінекологічному відділенні

Стажування у радіологічному відділенні

Стажування у відділені хіміотерапії

Стажування у відділенні функціональної діагностики

Стажування в рентген- діагностичному відділенні

Стажування з ендоскопії

Стажування у радіонуклідній лабораторії

Стажування в цитологічній лабораторії

Стажування в патоморфологічному відділенні

60

 

228

 

 

 

45

105

90

60

60

45

 

45

45

90

 

60

75

24

45

 

45

36

36

24

 

 

 

 

 

 

 

6

6

3

3

 

 

2

2

4

 

2

2

1

60

 

228

 

 

 

45

111

96

63

63

45

 

47

47

94

 

62

77

25

45

 

45

45

45

30

 

Всього

1218

30

1248

Навчальний план підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю „Клінічна онкологія”

на кафедрі онкології та суміжних кафедрах ( очна частина інтернатури )

Тривалість навчання: 1,5 роки, з них на кафедрі онкології – 9 місяців ( 1200 годин ).


Код

курсу

 

Назва курсу

Кількість навчальних годин

Лекцій-них

Практич-них

Семінар-ських

Самопід-готовка

Разом

1

2

3

4

5

6

7

01.

 

Організація онкологічної

допомоги населенню

6

30

6

 

42

02-04.

 

Основи теоретичної та експериментальної онкології

10

12

6

 

28

05.

 

Сучасні методи обстеження в

клінічній онкології

12

76

12

 

100

06.

 

Загальні принципи лікування

злоякісних пухлин

18

100

6

6

130

07.

Пухлини голови та шиї

 

6

48

6

 

60

08.

 

Пухлини органів грудної порожнини

10

121

12

6

149

09.

 

Пухлини органів черевної порожнини

10

165

12

6

193

10.

 

Заочеревинні позаорганні пухлини

2

18

-

 

20

11.

 

Пухлини жіночих статевих органів

8

48

6

6

68

12.

Пухлини органів сечовиділення

 

6

36

6

 

48

13.

Пухлини шкіри

 

2

20

6

 

28

14.

 

Пухлини кісток та м яких тканин

4

24

6

6

40

15.

Пухлини системи кровотворення

4

32

 

6

42

16.

Пухлини у дітей

2

22

 

 

24

17.

Пухлини молочних залоз

8

110

16

6

130

18.

Невідкладні стани в онкології

2

 

6

 

8

 

Патанатомічні конференції

 

 

 

 

18

 

Науково-практична конференція

 

 

 

 

6

 

Іспит

 

 

 

 

6

 

Разом

110

862

96

42

1140

 


Код курсу

 

Назва курсу

Кількість навчальних годин

Лекційних

Практичних

Семінари

Самостійні

Разом

1

2

3

4

5

6

7

18

Невідкладні стани в медицині

( КРОК – 3 )

 

 

 

 

156

 

 

 

 

 

 

 

19

Додаткові програми

 

 

 

 

 

19.1.

Військово-медична підготовка

 

 

 

 

10

19.2.

Організація невідкладної допомоги при надзвичайних станах

 

 

 

 

6

19.3.

СНІД і вірусні гепатити

 

 

 

 

 

6

19.4.

Радіаційна медицина

 

 

 

 

6

19.5.

Особливості небезпечних інфекцій

 

 

 

 

 

12

19.6.

Клінічна імунологія

 

 

 

 

 

12

19.7.

Туберкульоз

 

 

 

 

 

6

19.8.

Трансплантологія

 

 

 

 

 

6

19.9.

Медична інформатика

 

 

 

 

 

6

 

Разом

 

 

 

 

 

70

 

Всього

 

 

 

 

 

214


Коди

Назва курсу, розділу

1

2

01

01.01.

01.02.

01.03.

01.04.

01.05.

01.06

01.07.

01.08.

02.

02.01.

02.02.

02.03.

02.04.

02.05.

02.06.

02.07.

02.08.

02.09.

02.10

02.11.

03.

03.01.

03.02.

03.03.

03.04.

03.05.

04.

04.01.

04.02.

04.03.

04.04.

04.05.

04.06.

04.07.

04.08.

04.09.

04.10.

04.10.

04.11.

Організація онкологічної допомоги населенню

Статистика і епідеміологія злоякісних пухлин.

Джерела статистичної інформації.

Організація онкологічної служби.

Структура онкологічних закладів, їх функції.

Роль міжнародних організацій (ВОЗ, МАВР) в вивченні та організації лікування злоякісних пухлин.

Захворюваність і смертність від злоякісних пухлин.

Основні принципи МСЕК і реабілітації онкологічних хворих

Основи медичної етики і деонтології

Класифікація пухлин

Пухлини і пухлиноподібні процеси.

Доброякісні пухлини. Характеристика, особливості росту.

Частота малігнізації доброякісних пухлин. Фактори, які впливають на малігнізацію пухлин.

Класифікація злоякісних пухлин (епітеліальних, сполучно­тканинних).

Ступені диференціації злоякісних пухлин. Зв'язок їх із клінічним перебігом.

Пограничні пухлини.

Вади розвитку та дисонтогенетичні пухлини (тератоми та інші).

Місцеводеструюючі пухлини (десмоїд та інші).

Сучасні погляди про АПУД-систему. Пухлини АПУД - системи.

Паранеопластиячний синдром

Шляхи метастазування злоякісних пухлин

 

Морфологія пухлин

 

Значення морфологічних методів дослідження в діагностиці
передпухлинних захворювань.
Дисплазія і преінвазивний рак.
Форми росту і розповсюдження пухлин.
Класифікація пухлин за системою Т
NМ.
Гістологічна класифікація пухлин.

 

Основи теоретичної онкології

 

Структура і функції нормальної клітини.
Етіологія пухлин.
Хімічний канцерогенез.
Фізичні бластомогенні фактори.
Ендокринний канцерогенез
Вірусний канцерогенез.

Канцерогенез на рівні клітини.

Канцерогенез на рівні органу.

Клінічні і морфологічні поняття передраку.

Основи генетики і цитогенетики пухлин.

Основи імунології пухлин.

 

ТИПОВА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ІНТЕРНАТУРИ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ "КЛІНІЧНА ОНКОЛОГІЯ"

1

2

07.07.

07.08.

07.09.

07.10.

07.11.

07.12

08.

08.01.

08.02.

08.03.

08.04.

08.05.

08.06.

08.07.

08.08.

08.09.

08.10.

09.

09.01.

09.02.

09.03.

09.04.

09.05.

09.06.

09.07.

09.08.

09.09.

09.10.

09.11.

09.12.

09.13.

10.

10.01.

10.02.

10.03.

10.04

11.

11.01.

11.02.

11.03.

11.04.

11.05.

11.06.

11.07.

11.08.

12.

12.01.

12.02.

12.03.

12.04.

Злоякісні пухлини щитоподібної залози.

Неврогенні пухлини шиї.

Мезенхімальні пухлини шиї. Дизембріональні пухлини шиї.

Метастази злоякісних пухлин при невиявленому

первинному вогнищі.

 

Пухлини органів грудної порожнини

Пухлини середостіння.

Клінічна картина і діагностика раку стравоходу.

Загальні принципи лікування раку стравоходу.

Клініка і діагностика центрального раку легень.

Клінічна картина периферичного раку легень.

Роль флюорографії в ранній діагностиці раку легень.

Роль бронхоскопії в діагностиці раку легень.

Загальні принципи лікування раку легень.

Клінічна картина та діагностика пухлин плеври.

Лікування пухлин плеври.

Пухлини органів черевної порожнини

Клініка ї діагностика раку шлунку.

Ранній рак шлунка.

Лікування раку шлунка.

Рак підшлункової залози, клініка, діагностика.

Рак великого дуоденального сосочка.

Рак поза печінкових жовчних протоків.

Рак жовчного міхура.

Первинний ї метастатичний рак печінки.

Пухлини тонкої кишки.

Методи діагностики раку ободової кишки.
Методи лікування раку ободової кишки.
Клінічна картина і діагностика раку прямої кишки.

Лікування раку прямої кишки.

Заочеревинні позаорганні пухлини

Доброякісні заочеревинні поза органні пухлини

Злоякісні заочеревинні неорганні пухлини.

Клініка і діагностика заочеревинних пухлин.

Методи лікування злоякісних заочеревинних пухлин.

 

Пухлини жіночих статевих органів

Рак шийки матки, фактори ризику.

Діагностика раку шийки матки.

Лікування раку шийки матки.

Рак тіла матки, фактори ризику.

Клініка раку ендометрію.

Лікування раку тіла матки.

Пухлиноподібні утворення і доброякісні пухлини яєчників.

Злоякісні пухлини яєчників.

Пухлини сечостатевої системи

Клініка, діагностика та лікування пухлин нирки.

Клініка, діагностика та лікування раку сечового міхура.

Клінічні прояви та лікування раку передміхурової залози.

Клініка, діагностика та лікування пухлин яєчка.


1

2

13.

13.01.

13.02.

13.03.

14.

14.01

14.02.

15.

15.01.

15.02.

15.03.

15.04

16.

16.01

16.02.

16.03.

16.04.

16.05.

17.

17.01.

17.02.

17.03.

17.04.

17.05.

17.06.

17.07.

18.

18.01.

18.02.

18.03.

18.04.

19.

19.1

19.2.

19.3

19.4

19.5.

19.6.

19.7

Пухлини гортані.

Пухлини шкіри

Клініка, діагностика та лікування раку шкіри.

Клініка та сучасна діагностика меланоми шкіри.

Сучасне лікування меланоми шкіри.

Пухлини кісток та м'яких тканин

Клініка, сучасна діагностика та лікування пухлин кісток.

Клініка, сучасна діагностика та лікування пухлин м'яких тканин.

 

Пухлини системи кровотворення

Клініка, діагностика та лікування лейкозів.

Клініка, діагностика та сучасне лікування мієломної хвороби.

Клініка, діагностика та лікування лімфогранульоматозу

(лімфома Ходжкіна)

Клініка, діагностика та сучасне лікування неходжкінських лімфом

 

Пухлини у дітей

Клініка, діагностика та лікування пухлин нирок.

Клініка, діагностика та лікування неврогенних пухлин.

Тератоїдні пухлини

Гемобластози.

Пухлини кісток.

Пухлини молочної залози

Клініка, діагностика та лікування передпухлинних захворювань і

доброякісні пухлини молочної залози.

Сучасна діагностика раку молочної залози.

Хірургічне лікування раку молочної залози.

Цитостатичне лікування раку молочної залози.

Променеве лікування раку молочної залози.

Гормонотерапія раку молочної залози.

Рак молочної залози у мужчин.

Невідкладні стани в онкології

Особливості загально хірургічних ускладнень в онкології ( перитоніт, кровотеча, непрохідність )

Синдром верхньої порожнистої вени

Синдром компресії спинного мозку

Патологічні переломи

Додаткові програми

Імунологія та проблеми Сніду

Імунологічні показники у онкологічних хворих.

Корекція імунологічного стану при онкологічних захворювання.

Онкологічні захворювання у осіб, лікованих імунодепресантами

Епідеміологія, патогенез, клініка ВІЛ-інфекції.

Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції.

ВІЛ-інфекція і онкологічні захворювання.

Профілактика ВІЛ-інфекції



1

2

19.

19.01.

19.02.

19.03.

19.04.

19.05

20.

20.01.

20.02

20.03.

20.04.

20.05.

20.06.

20.07.

20.08.

21.

21.01.

21.02.

21.03.

21.04.

21.05.

21.06

22.

23.

 

Організація невідкладної медичної допомоги населенню при надзвичайних ситуаціях

Організація медичної допомоги онкологічним хворим при надзвичайних ситуаціях.

Медико-тактична характеристика катастроф мирного часу

Організація і завдання служби екстреної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях.

Організація лікувально-евакуаційного забезпечення онкологічних хворих при надзвичайних ситуаціях.

Організація медичної допомоги і етапне лікування онкологічних
хворих в осередках катастроф.

 

Радіаційна медицина

Фізичні основи радіаційної медицини, дозиметрії і радіаційної безпеки.

Біологічна дія іонізуючого випромінювання.

Гігієнічні аспекти радіаційної безпеки.

Гігієнічні аспекти радіаційних та ядерних аварій.

Методи і способи використання іонізуючого випромінювання і медицині.

Гостра променева хвороба.

Хронічні і віддалені наслідки опромінення.

Диспансеризація осіб, які зазнали дії радіаційного опромінення.

 

Особливо небезпечна інфекція

 

Класифікація за збудниками інфекції та механізмом передачі.

Холера.

Ботулізм. Дизентерія. Сальмонельоз. Тифи - черевний, висипний, поворотний.

Дифтерія. Аденовірусна інфекція дихальних шляхів.

Чума. Гарячки: жовта, Ку, геморагічна та ін.

Сибірська виразка.

Трансплантологія

Медичне право

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАХІВЦЯ

 

ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ОНКОЛОГІЯ»

 

Онкологічний кабінет поліклініки району є структурним підрозділом центральної районної лікарні і забезпечує організацію і координацію лікарської діяльності по діагностиці онкологічної патології в районі. Він виконує функції районного канцер-регістру, здійснює облік онкологічних хворих в районі, підтримує постійний зв’язок з обласним онкологічним диспансером ( регіональним онкологічним центром ) та надає йому відомості про онкоепідеміологічну ситуацію в районі.

Основним завданням районного онколога є:

  • планування та організація роботи онкологічного кабінету райлікарні ( райполіклініки );

  • консультація лікарів загально-лікувальної мережі з питань онкології;

  • діагностика онкологічної патології серед населення району;

  • участь в профілактичних оглядах населення району;

  • проведення лікування онкологічних хворих згідно рекомендацій спеціалістів обласної онкологічної установи;

  • реабілітація онкологічних хворих після закінчення спеціального лікування згідно рекомендацій спеціалістів обласної онкологічної установи;

  • аналіз стану онкологічної захворюваності та смертності населення в районі, своєчасна подача цих відомостей в ОМК обласного онкологічного диспансеру ( регіонального онкологічного центру );

  • аналіз якості діагностики злоякісних пухлини лікарями центральної рай лікарні ( районної поліклініки );

  • аналіз стану диспансеризації хворих з передпухлинною патологією;

  • диспансеризація онкологічних хворих після проведення спеціального лікування;

  • складання планів підвищення кваліфікації лікарів загально-лікувальної мережі району з питань онкології;

  • аналіз причин пізньої діагностики злоякісних пухлин та розгляд цих питань на протиракових експертних комісіях

 

Відповідно до вимог фаху лікар-онколог повинен знати й уміти:

ЗАГАЛЬНІ ЗНАННЯ

- основи законодавства охорони здоров'я та основні директивні
документи, що визначають діяльність установ і закладів охорони здоров'я;

- загальні питання організації онкологічної допомоги дорослому та дитячому населенню, організацію роботи швидкої та невідкладної допомоги;

- епідеміологію онкологічних захворювань;

- клінічну анатомію основних анатомічних областей тіла;

- основні питання нормальної та патологічної фізіології органів та
систем організму, взаємозв'язок функціональних систем та рівнів їх
регуляції;

- сучасні уявлення про етіологію пухлин, морфологічні прояви
передпухлинних процесів, морфологічну класифікацію пухлин, механізми
канцерогенезу на рівні клітини, органу, організму;

- загальні та спеціальні методи дослідження в онкології, показання та
протипоказання до використання ендоскопічних, рентгенологічних,
радіоізотопних та інших методів, роль та значення біопсії в онкології;

- принципи, прийоми та методи знеболювання в онкології;

- клінічну симптоматику, макро- та мікроскопічну характеристику
доброякісних та злоякісних пухлин основних локалізацій, закономірності метастазування пухлин, їх діагностику та
принципи лікування;

- діагностику передракових станів та захворювань;

- специфічну та неспецифічну лікарську терапію та хіміотерапію;

- показання та протипоказання до застосування променевої терапії;

- принципи раціонального харчування онкологічних хворих;

- покази до радикального та паліативного хірургічного лікування;

- питання тимчасової та стійкої непрацездатності в онкології,
організацію лікарської експертизи;

- організацію реабілітації онкологічних хворих в процесі диспансерного спостереженні;

- організацію диспансерного спостереження за хворими;

- основи первинної та вторинної профілактики захворювань;

- методи масового скринінгу для виявлення раку;

- методи статистики, що застосовують в роботі онколога;

- питання організації та діяльності медичної служби цивільної
оборони;

- форми та методи санітарно-просвітньої роботи серед населення.

ЗАГАЛЬНІ НАВИКИ

  • одержати інформацію про захворювання, виявити загальні та
    специфічні ознаки ураження, особливо у тих випадках, коли виникає
    потреба в наданні невідкладної допомоги або інтенсивної терапії. Оцінити
    важкість стану хворого;

  • інтерпретувати дані спеціальних методів дослідження
    (лабораторних, рентгенологічних, радіоізотопних, ендоскопічних);

  • провести диференційну діагностику пухлин загальних локалізацій,
    обґрунтувати попередній клінічний діагноз;

  • виконати аспіраційну біопсію поверхнево розташованих пухлин;

  • визначити показання до госпіталізації; організувати її в залежності
    від стану хворого;

  • обґрунтувати схему, план і тактику лікування хворих, показання до спеціального протипухлинного лікування;

  • провести необхідні реабілітаційні заходи в процесі диспансерного спостереження за хворим;

 

  • оформити медичну документацію, передбачену законодавством
    охорони здоров'я;

  • проводити диспансеризацію населення;

  • проводити санітарно-просвітню роботу серед населення.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ ТА НАВИКИ

- знати профілактику, діагностику, клініку та лікування, вміти
діагностувати та надати необхідну допомогу при таких невідкладних
станах:

  • шок;

  • гостра крововтрата, профузна кровотеча;

  • гостра серцева недостатність;

  • гостра дихальна недостатність, зокрема асфіксі;

  • вміти встановити діагноз та знати тактику лікування при таких
    локалізаціях пухлин:

Пухлини голови ти шиї:

  • злоякісні пухлини верхньої та нижньої губи;

  • злоякісні пухлини язика, слизової оболонки щоки, дна ротової
    порожнини, твердого та м'якого піднебіння;

  • пухлини слинних залоз;

  • злоякісні пухлини ротової порожнини та придаткових пазух;

  • злоякісні пухлини нижньої щелепи;

  • пухлини носоглотки;

  • пухлини ротоглотки та гортаноглотки;

  • пухлини гортані;

  • злоякісні пухлини щитовидної залози;

  • позаорганні пухлини шиї;

  • пухлини вуха.

Пухлини органів грудної клітки:

  • пухлини середостіння;

  • пухлини стравоходу;

  • пухлини легень;

 

  • пухлини плеври.
    Пухлини черевної порожнини:

  • доброякісні та злоякісні пухлини шлунку;

  • пухлини панкреатодуоденальної ділянки;

  • первинний та метастатичний рак печінки;

  • доброякісні та злоякісні пухлини тонкої кишки;

- доброякісні та злоякісні пухлини ободової кишки, пухлини прямої кишки.

Заочеревинні позаорганні пухлини.

Пухлини жіночих статевих органів:

  • пухлини шийки матки;

  • пухлини придатків матки;

 

  • пухлини зовнішніх статевих органів та піхви.
    Пухлини сечовивідної системи:

  • пухлини нирок;

  • пухлини наднирників

  • пухлини сечового міхура;

Пухлини шкіри:

  • епітеліальні пухлини шкіри;

  • меланома та пігментні невуси;

  • неепітеліальні пухлини шкіри.
    Пухлини опорно-рухового апарату:

  • передпухлинні захворювання кісток;

  • доброякісні та злоякісні пухлини кісток;

  • доброякісні та злоякісні пухлини м'яких тканин.
    Пухлини кровотворної системи:

  • мієломна хвороба;

  • лейкози;

  • лімфогранулематоз;

  • негоджкінські лімфоми.
    Пухлини молочної залози:

  • передпухлинні захворювання та доброякісні пухлини;

  • рак молочної залози.

МАНІПУЛЯЦІЇ

- провести аспірацій ну біопсію ( тонкоголкову пункцію ) пухлинних утворів молочної залози, периферичних лімфатичних вузлів, пухлин мяких тканин та кісток;

- зробити інцизійну біопсію поверхнево розташованих пухлин
провести евакуацію асцитичної та плевральної рідини;

  • виконати трахеотомію;

  • зробити штучне дихання;

  • зробити непрямий масаж серця;

  • виконати внутрішньом'язеві та внутрішньовенні ін'єкції;

- визначити групи крові;

  • зробити промивання шлунку;

  • провести катетеризацію сечового міхура;

  • провести пальцеве дослідження прямої кишки

  • виконати ректороманоскопію

  • провести тимчасову зупинку кровотечі з поверхнево розташованих пухлин;

  • перев'язати і тампонувати рану;

- перев’язки хворих з трахеостомомами;

- перев’язки хворих з гастроентеростомами;

- перев’язки хворих з протиприродним анусом;

- перев’язки хворих з поверхнево розташованими деструктивними пухлинами;

  • виконати лікувальні новокаїнові блокади.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Б.Т. Білинський, Я.В. Шпарик. Сучасні проблеми медикаментозної терапії раку грудної залози. Львів: Галицька видавнича спілка. –2001. –100 с..

2. Балицкий К.П., Воронцова А.Л., Лисняк И.Н, и др. Метастазирование

опухолей: Патогенетические аспекти; АН УССР, Институт проблем онкологии им. Р.Е.Кавецкого. Киев: Наукова думка. –1991. –199с.

3. Бережная Н. М., Чехун В. Ф. Иммунология злокачесвенного роста. Київ: Наукова думка.-

2005. – 792 с.

4. Бердов Б.А., Циб А.Ф., Юрченко Н.И. Диагностика и комбинированное лечение рака

прямой кишки. М: Медицина. –1986. –271с.

5. Винокуров В. П. Рак яичников: закономерности метастазирования и выбор адекватного

лечения больных. СПб:Изд-во ФОЛИАНТ. – 2004. – 336 с.

6. Володько Н. А. Метастазування злоякісних пухлин: роль факторів пухлинного мікро оточення. Львів: Медицина світу.-2002.- 200 с.

7. Галайчук І.Й. Клінічна онкологія.− Тернопіль: Укрмедкнига, 2003− 274 с.

8. Ганцев Ш. Х., Хустнутдинов Ш. М. Патология и морфологическая характеристика

опухолевого роста: учебное пособие. – Москва: ООО «Медицинское информационное

агенство», 2003. – 208 с.

9. Гнатышак А. И. Общая клиническая онкология. 2-ое изд., перераб. и доп.- Львов: Выща

шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1988. – 240 с.

10. Грубник В.В. Справочник по онкологии.−Київ: Здоров’я, 2003.− 235 с.

11. Журило И.П., Литовка В.К., Кононученко В.П. Опухоли и

опухолеподобные образования брюшной полости и забрюшинного пространства у детей.

Донецк: АО "Издательство Донеччина".–1997.153 с.

12. Заболевания шейки матки, влагалища и вульвы ( Клинические лекции ) / Под ред. В. Н.

Триленской. 2-ое изд. М.: МЭДпресс. – 2000. – 432 с..

13.. Зелинский А.А. и др. Опухолевые маркери в диагностике заболеваний

органов репродуктивной системи. Одеса: Черноморье. – 1998.– 113 с.

14. Клименков А.А., Патютко Ю., Губина Г.И. Опухоли желудка. М:
Медицина 1988.256 с.

15. Краевский Н.А., Смольянникова А.В., Соркисова Д.С.

Патологоанатомическая диагностика опухолей человека: Руководство для врачей.// В 2-х томах. 4-е изд. Пере раб. и доп.. М: Медицина. 1993.ТІ. 560 с. Т2. 688 с.

16. Лечение неоперабельных опухолей органов брюшной полости / С.А.Шалимов,

Л. В. Кейсевич, А.А.Литвиненко и др.−Київ: Преса України, 1998. − 255 с.

17. Матвеенко Л.И. Основные принципи, критерии и примерная
программа реабилитации лиц, радикально леченных по поводу
злокачественных новообразований ободочной и прямой кишок.
Днепропетровск, Б. в. –1995. –13с. (МР)

18. Методичні рекомендації: Діагностика, лікування, спостереження та реабілітація хворих на рак щитоподібної залози / Упорядники: Ю. М.Стернюк, Б. Т. Білинський, О. О.Галай та ін. Львів-Відень.- 2005. – 47 с.

19. Миллер А.Б. Програми скрининга на рак шейки матки:

Организационньїе рекомендации. ВОЗ. М: Медицина. –1994. –67с.

  1. Минимальные клинические рекомендации Европейского общества медицинской онкологии ( ESMO ). / Ред. Русск. перевода С. А. Тюляндин, Н. И .Переводчикова, Д. А.Носов; Москва: Издат. группа РОНЦ им. Н. Н. Блохина РАМН. 2004.–112 с.

  2. Молочная железа: рак и предраковые заболевания / под ред. В. И Тарутинова. Киев.- 2006.– 416 с.

  3. Москалев Ю.И. Отдаленные последствия ионизирующих излучений.−М.: Медицина, 1991.− 463 с.

  4. Напалков Н.П. и др. Общая онкология: Руководство для врачей. Л.:
    Медицина. –1989. –646 с.

  5. Общее руководство по радиологии // Под ред.H.Pettersson. Серия по медицинской визуализации.Институт NICER. –1995. – т1. –С.1-668. –т.2. –С.669-1330.

  6. Олийниченко П.И., Булкина З.П., Скниборова Т.И. Справочник по
    полихимиотерапии опухолей. К: Здоров'я. –2000. –301с.

  7. Онкогінекологія: Класифікація TNM. Клінічні рекомендації. Режими медикаментозної терапії / Упорядники: Я.В.Шпарик, О. О.Олексяк, М. І. Ломницька. Львів: Галицька видавнича спілка. – 2005. – 80 с.

  8. Онкогинекология: Руководство для врачей. / под ред. З. Ш. Гилятудзиновой, М. К. Михайлова. М.: МЭДпресс.- 2000. – 384 с.

  9. Онкологія (під ред. Білинського Б.Т., Стернюка Ю.М., Шпарика Я.В.)
    Підручник. Видання третє, доповнене, перероблене. Київ: Здоровя. –2004. –

  1. с.

  1. Онкология: Словарьсправочник // Отв. ред. В.Г. Пинчук. К.:
    Наукова думка. 1992. 264с.

  2. Оперативная гинекология / под ред. В. И.Кулакова. Н. Новгород.: Изд-во НГМА. – 1999. – 504 с.

31. Осложнения лучевой терапии у онкологических больных / В. И. Иваницкая,

В. А. Кисличенко, И .Г. Гериштейн и др. −Киев: Здоров’я, 1989.− 180 с.

32. Петри А., Сэбин К. Наглядная статистика в медицине. / Серия: Экзамен на отлично.

Перевод с англ. М.:Издательский дом ГЭОТАР-Мед. 2003. 143 с.

  1. Поляков З.Е., Алексеевский Ю.Г., Даобуль С.А .БолезньХоджкина
    (лимфоргануломатоз) у детей. М.: МИРТ. – 1993. –328 с.

34. Практическая криомедицина / В.И.Грищенко, Б.П.Сандомирский, Ю.Ю.Ко­лонтай и др.

К.: Здоров'я. −1987. −248 с.

35. Практическая онкология: Избранные лекции // Под ред. С. А. Тюляндина и В. М.

Моисеенко. СПб: Центр-ТОММ.-2004. -784 с.

36. Рак в Україні, 2003-2004: захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної

служби // під ред. С. О. Шалімова. Бюлетень національного канцер-реєстру України.

2005. - № 6.- 97 с.( дивитися також попередні №№ Бюлетеня )

37. Русакевич П. С. Заболевания шейки матки: симптоматика, диагносика, лечение.

/ Справочное пособие.Мн.:выш. Шк.- 2000.- 368 с.

38. Семиглазов В.Ф., Веснин А.Г., Мойсеенко В.М. Минимальньй рак

молочной железьі: Профилактика. С - П.: Гиппократ. 1992. 239 с.

  1. Синицын В. Е., Мершина У.Ф., Морозов С. П. Медицина в Интернете / 2-е изд., перепаб. и доп. Москва: Издат. дом ВИДАР. 2004. 156 с.

  2. Справочник по онкологии. (Под редакцией Шалимова С. О.,
    Мясоедова Д.В.). Киев: Здоровья. 2000. 560 с.

  3. Фільченков А. А., Стойка Р. С. Апоптоз і рак: від теорії до практики Тернопіль: ТДМУ.- 2006. – 524 с.

  4. Харченко В.Н. Кузьмин И.Б. Рак легкого: Фундаментальнне проблеми
    и клинические перспективи: Руководство для врачей.
    М.: Медицина.
    1994. 479 с.

  5. В.И.Чиссов, А.Х.Трахетенберг. Ошибки в клинической онкологии:
    Руководство для врачей. М.: Медицина. –1993. –544 с.

  6. Шувалов С.М. Злокачественные опухоли ротоглотки. Винница,
    "Виноблтипография". –1996. –231 с.

  7. Шпарик Я.В. Томич М.В. Хіміотерапія раку яєчників // Науковий
    редактор Л.І.Воробйова. Львів. Медицина світу. –1998. –100 с.

  8. Шпарик Я.В., Білинський Б.Т. Ад'юваитна хіміотерапія раку грудної
    залози. Посібник для лікарів. Видання перше. Львів. –1997. –64с.

47. Шпарик Я.В., Білинський Б.Т. Хіміотерапія раку товстої кишки. Ebeve,1999.48с.

48. Шпарик Я. В. Гормонотерапія раку грудноі залози: роль летрозолу. Львів: Галицька видавнича спілка. - 2001.-95с.

 

 

 

Інформація для студентів Information for students

Розклад - Timetable

Вхід для користувачів