Новини кафедри


Відкриті лекції з онкології за участі декана медичного факультету №3 Оксани Виговської 16 листопада 2017 року на кафедрі онкології... (Докладніше...)
Старший лаборант кафедри онкології Євгеній Костюченко на ISAPS III Visiting Professor Program (Ukrainian-Baltic 2017)   7-8 квітня 2017 року відбулася... (Докладніше...)
Співпробітники та інтерни кафедри онкології взяли участь у Науково-практичній конференції "Всесвітній день боротьби з... (Докладніше...)

Історія кафедри онкології НМУ

e-mail Друк PDF

Розвиток онкології як науки розпочався ще в древні часи. Описання злоякісних пухлин можна зустріти в папірусах древнього Єгипту та в манускриптах Індії за 2000 років до нашого літочислення. Найбільш повно у ті далекі часи пухлини описані Гіпократом (460-377р. до н.е.), якому належить перша спроба провести класифікацію новотворів - він розрізняв рак скритий і рак з розпадом. Винайдення в ХІХ сторіччі мікроскопу дало новий поштовх до вивчення пухлин. Так, зокрема, в 1801 році М.Біша, а потім І.Мюллер (1838) відкрили клітинну будову пухлини та виділили в них строму та паренхіму. Вони вважали, що пухлинні клітини випадково з'являються в організмі серед здорових клітин. Скоро Ж.Крювельє (1791-1874) висловив думку про те, що для розвитку пухлин потрібен певний період, протягом якого нормальні клітини повинні пройти стадію "канцерозної дегенерації". Таким чином, вперше було висловлене припущення, що пухлини розвиваються поступово, стадійно. Згодом, по мірі розвитку медицини та накопичення нових знань було створено різноманітні теорії виникнення новоутворень: теорія подразнення Р.Вірхова (1853), ембріональна теорія Конгейма, вірусна теорія Кубасова (1889), Д.І.Івановського (1892), В.В.Підвисоцького (1908), І.І.Мєчникова (1910), вірусно-генетична теорія розвитку раку Л.О.Зільбера тощо. Розвиток клінічної онкології спочатку йшов по шляху збирання фактів та описування окремих спостережень. Клініцисти, в основному хірурги, розробляли нові розділи з онкології молочної залози, стравоходу, шлунку, легень, товстої та прямої кишок.

Слід відмітити значний внесок вітчизняних хірургів в розвиток світової онкології. Багато з них були піонерами в розробці методів оперативних втручань, доступів до органів та об'єму операцій. Ю.К.Шимановський (1865) рекомендував одночасно з видаленням молочної залози проводити екстирпацію лімфатичних вузлів. В 1878р. М.І.Студинський, значно раніше Холстеда, розробив метод радикального видалення молочної залози та запропонував проводити операцію на стадіях, коли пухлина ще маленька і лімфатичні вузли не втянуті в процес. Він рекомендував при операції видаляти найбільше жирової основи та шкіри, з видаленням фасцій та м'язів, а також всіх лімфатичних вузлів, в тому числі надключичних, а при необхідності - виконувати резекцію підключичної вени. Відносно раку стравоходу особливо багато зробив В.Д.Добромислов, який експериментально на собаках розробив новий черезплевральний спосіб резекції стравоходу, що з 1910 р. покладено в основу хірургії стравоходу. Використавши метод В.Д. Добромислова, в 1913 р. Ф.Торек вперше з успіхом виконав резекцію стравоходу, але в описанні операції на Добромислова не зсилається. Як підкреслив А.А.Полянцев, цю операцію справедливо називати операцією Добромислова-Торека.

Для розвитку онкологічної науки велику роль відіграв Інститут експериментальної біології та патології (організований у Києві в 1930р.), під керівництвом О.О.Богомольця, який розгорнув плідну науково-дослідну діяльність з питань експериментальної та клінічної онкології. О.О.Богомольцем була впроваджена теорія про роль сполучної тканини в процесі розвитку, профілактики та лікування онкологічних захворювань. Він створив школу експериментаторів, які успішно вивчали питання канцерогенеза (Р.Є.Кавецький, Є.О.Татаринов та ін.). Академік Р.Є.Кавецький, як послідовний учень, організував в 1966 р. Київський інститут експериментальної та клінічної онкології, який став провідним на Україні в галузі теоретичної онкологіїї. Сьогодні інститут має назву – Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології НАН України, ім. Р.Є.Кавецького, і його очолює д.м.н.,професор чл.кор АМН України В.Ф.Чехун.

В 1923 р. була організована перша онкологічна клініка при Харківському рентгено-радіологічному та онкологічному інституті, якою керував професор О.В.Мельников. Із досвіду роботи клініки О.В.Мельниковим та М.І.Ліфшицом було видано перший в Україні посібник для лікарів “Клініка злоякісних пухлин”.

В 1934 р. при Київському рентгено-радіологічному та онкологічному інституті була відкрита клініка на 50 ліжок для онкологічних хворих. В цій клініці вже в повоєнні роки було 150 ліжок, і свою науково-практичну діяльність здійснювали д.м.н.,професори І.Т.Шевченко, І.Я.Слонім, І.П.Дєдков, С.М.Слинчак – яскраві представники Київської школи онкологів. В 40-х роках організовуються кафедри онкології при Київському, Харківському, Львівському та Одеському інститутах удосконалення лікарів.

Розвиток кафедри онкології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця тісно пов’язаний з Київським рентген-радіологічним онкологічним інститутом, згодом він отримав назву НДІ радіології та онкології, а з 2008 року він носить назву Національний інститут раку. Саме на його базі була організована в липні 1974 року кафедра онкології Київського медичного інституту.

Першим завідувачем кафедри онкології був д.м.н., професор Сергій Михайлович Слинчак. У 1937 році С.М.Слинчак поступив до Київського медичного інституту. У 1941 році, по закінченні 4 курсу, був мобілізований до Червоної Армії на фронт. У званні гвардії підполковника медичної служби, по закінченні війни, у 1946 році відновив навчання у медичному інституті. З 1949 по 1953 роки – науковий працівник Київського рентген-радіологічного онкологічного інституту; після захисту кандидатської дисертації працює старшим науковим співробітником. З 1955 року – доцент кафедри онкології Київського інституту удосконалення лікарів. У 1966 році захистив докторську дисертацію на тему «Розвиток множинних злоякісних пухлин (клінічно-експериментальне дослідження)», і в 1968 році йому було присвоєно звання професора. З 1971 року призначений керівником відділення пухлин голови та шиї КНДРРОІ. З липня 1974 року запрошений завідувати кафедрою онкології Київського медичного інституту ім. акад. О.О.Богомольця. За роки завідування кафедрою ним створений колектив фахівців: к.м.н. доцент Іван Порфирович Лобода, к.м.н асистенти Володимир Дмитрович Безверхій, Микола Іванович Приходько, Сергій Іванович Миронюк. З 1979 року почала працювати на кафедрі к.м.н. асистент Галина Олексіївна Вакуленко, яка в подальшому захистила докторську дисертацію. Під керівництвом С.М.Слинчака було підготовлено 2 доктори та 8 кандидатів медичних наук. Він є автором 153 наукових праць, з них 5 монографій та підручника «Онкологія», який витримав декілька перевидань. За роки завідування С.М.Слинчаком кафедра онкології стала центром наукової думки й удосконалення фахівців у галузі онкології. Йому вдалося передати учням високоморальні цінності медицини, глибокі знання, відданість своїй справі, кращі задуми душі. Протягом багатьох років С.М.Слинчак був головою Київського товариства онкологів.

alt

З 1988 року клінічною базою кафедри онкології був Київський міський онкологічний диспансер, що розташовувався в Стрілецькому провулку. Згодом після відкриття Київського міського клінічного онкологічного центру в 1990 році кафедра переїхала на його базу.

alt

З 1989 року обов’язки завідуючого кафедрою виконував досвідчений клініцист і педагог, професор Олександр Йосипович Міляновський. О.Й.Міляновський є автором 196 наукових праць, з них 7 монографій, 9 авторських свідоцтв та 3 медалей ВДНГ СРСР та УРСР. Підготував 7 кандидатів медичних наук. Обґрунтував методику ендолімфатичної хіміотерапії та гормонотерапії, лазерної та кріотерапії передракових захворювань і раку шийки матки.

В 1991 році кафедру онкології очолив д.м.н., професор, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, професор Олександр Якович Яремчук. Олександр Якович Яремчук закінчив лікувальний факультет Чернівецького Державного медичного інституту в 1961 році. Після цього працював хірургом в Єнакіївському районі Донбасу протягом 6 років. У вересні 1967 року поступив до клінічної ординатури кафедри загальної хірургії №1 Донецького медичного інституту (зав. кафедрою – д.м.н., проф. Матюшин І.М.). По її закінченні у 1969 році був зарахований за конкурсом до аспірантури при кафедрі факультетської хірургії Київського медичного інституту. З 1970 року – асистент, а з 1979 – доцент кафедри факультетської хірургії. У січні 1991 року за конкурсом був обраний на посаду завідуючого кафедрою онкології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця, а в 1996 році Вченою Радою університету переобраний на новий термін роботи. В 1972 році достроково захистив кандидатську дисертацію на тему: «Клініко-морфологічна характеристика запальних “пухлин” передньої черевної стінки та шлунково-кишкового тракту, які симулюють злоякісні новотвори». У 1990 році захистив докторську дисертацію на тему: «Хірургічне лікування хронічних колостазів». Активно проводив науково-дослідну роботу, автор 250 наукових праць, з них 5 монографій, 6 посібників, 26 винаходів та 6 патентів, що відповідають напрямку науково-дослідної роботи кафедри. Нагороджений медаллю ВДНГ УРСР, медалями «На пам’ять 1500-річчя Києва», «Ветеран праці», нагрудним знаком Міністерства вищої освіти СРСР «За відмінні успіхи в роботі», «Відмінник охорони здоров’я». підготував трьох кандидатів і двох докторів медичних наук.

З 2003 року кафедру очолив доктор медичних наук, професор Щепотін Ігор Борисович. Щепотін Ігор Борисович у 1979 році закінчив з відзнакою лікувальний факультет Київського медичного інституту. По його закінченні до 1982 року навчався у клінічній ординатурі на кафедрі загальної хірургії Київського медичного інституту. З 1983 по 1985 роки працював лікарем-хірургом в поліклініці Українського інституту онкології та радіології м. Києва. У 1985 році був обраний на посаду молодшого, а в 1989 – провідного наукового співробітника відділення абдомінальної онкології Українського інституту онкології та радіології. У 1983 і 1986 роках приймав участь у Європейській школі з онкології у Всесоюзному онкологічному центрі (м. Москва). В 1991 та 1992 роках проходив стажування в онкологічному центрі ім. В.Ломбарді при Джорджтаунському університеті (м. Вашингтон, США), у 1992-93 роках – в хірургічному відділі цього ж університету. З 1993 по 1994 роки працював головним науковим співробітником відділення абдомінальної онкології Українського інституту онкології та радіології. З 1994 по 1997 роки працював асистентом професора хірургічного відділу Джорджтаунського університету (м. Вашингтон, США), а з 1997 по 1999 – асистентом професора університету Джорджа Вашингтона (у тому ж місті). У 1999 році був обраний головним науковим співробітником відділення абдомінальної онкології Українського інституту онкології та радіології. З 2003 року по теперішній час завідує кафедрою онкології Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця. З 2003 року є Начальником медичного управління Управління справами Президента України. У 2005році призначений Головним онкологом МОЗ України. З 2006 по 2010рр. - Член Національної ради з питань охорони здоров`я населення при Президентові України. З 2006 року - Голова робочих груп з розробки стандартів діагностики та лікування онкологічних хворих (наказ МОЗ та АМН України від 11.05.06 № 266/88). У 2008 році призначений Директором Національного інституту раку. З 2008 року є Співголовою консультативно-експертної групи "Онкологія. Діагностичні та радіофармацевтичні лікарські засоби" Державного експертного центру. З 2009 по 2010рр. - Член ради з питань реформування системи охорони здоров'я при КМУ. З 2009 по 2010 рр. - Член Президії ВАК України. З 2010рокуприсвоєно звання почесного професора Нью-йоркського інституту зору і слуху, Нью-Йорк, США.

Протягом багатьох років є членом наукових спілок, а саме: з 1979 року – Української спілки хірургів, з 1980 – Всесоюзної спілки хірургів, з 1981 – Української спілки онкологів, з 1983 – Всесоюзної спілки онкологів, з 1989 – Європейської спілки з дослідження раку ( European Society for Cancer Research ), з 1993 – Американської асоціації дослідників раку ( American Association for Cancer Research ), з 1995 – Американської спілки радіологів ( American Radiation Research Society ), з 1996 – Північноамериканської спілки з гіпертермії ( North American Hyperthermia Society ), з 1997 – Американської спілки з хірургічної онкології ( American Society of Surgical Oncology ), з 1998 – Американської спілки хірургів шлунково-кишкового тракту ( American Society of Surgery of Alimentary Tract ), з 2000 – Європейської спілки з медичної онкології ( European Society for medical Oncology ), з 2001 – Міжнародної асоціації з раку шлунку (International Gastric Cancer Association). З 2008 року є членом Асоціації директорів центрів і інститутів онкології, радіології і рентгенології країн СНД. З 2008 року є членом Президії ВГО "Український медичний союз".

У 1992 році отримав грант фонду імені В.Ломбарді для проведення наукових досліджень у Джорджтаунському університеті, а в 2000-2001 став науковим керівником гранту фонду громадських досліджень та розвитку США. З 2005 року є керівником наукового проекту з онкології, фінансованого за бюджетні кошти України. У 2004-2006рр. під його керівництвом проведено відкрите, рандомізоване, контролюєме дослідження оцінки ефективності комплексного лікування хворих на рак молочної залози.У 2007-2008рр. - розробка методу комплексного реконструктивно-відновлюючого лікування хворих на місцево-поширений рак молочної залози.Є головним редактором журналу Бюлетень Національного канцер-реєстру та членом редколегії журналів: Онкологія (Науково-практичний журнал), TheLancetOncology, Лікарська справа (Науково-практичний журнал), Український радіологічний журнал (Науково-практичний журнал), ConsiliumMedicumUkraina.

Бере активну участь у міжнародних хірургічних та онкологічних з’їздах (91 усних та 115 стендових доповідей). Автор більш ніж 310 наукових робіт, в тому числі 4 монографій, 3 підручників (українською, російською та англійською мовами) та 6 посібників. Біля 100 наукових праць надруковано у зарубіжних журналах. Автор 41 патенту.Є науковим консультантом докторських та науковим керівником кандидатських дисертацій. З 2005 року головний онколог МОЗ України, Заслужений лікар України, член Національної ради з питань охорони здоров’я при Президенті України. За ініціативи Щепотіна Ігора Борисовича в 2008 році було створено на базі НДІ радіології та онкології Національний інститут раку, який він і очолив.

В 2008 році додатковою базою нашої кафедри став Національний інститут раку.

З 2014 року очолює кафедру онкології доктор медичних наук Верещако Роман Іванович. У 1985р. закінчив лікувальний факультет Куйбишевського  медичного інституту. Працював до 1990р. у Стародубський ЦРЛ Брянської області загальним хірургом.

У 1991-92рр. навчався в клінічній ординатурі на кафедрі пульмонології КМАПО ім. П.Л.Шупика. По закінченні ординатури прийнятий на роботу у відділення торакальної хірургії для дорослих КМКЛ №17. Приймав активну участь у роботі клініки, як у практичній діяльності, так і в науковій. Як здобувач виконав в 1999р. та успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Реконструктивна хірургія раку легень». З 1999р. має вищу категорію за спеціальністю «Торакальна хірургія». Пройшов стажуваннязі спеціальності "Онкохірургія", "Онкологія". В 2008р. захистив докторську дисертацію на тему «Лікування рубцевого стенозу стравоходу». Виконує хірургічні втручання на стравоході, трахеї, бронхах, органах межистіння, легенях, грудній стінці, діафрагмі, шлунку, щитоподібній залозі. Є дійсним членом Європейської асоціації торакальних хірургівБере участь у щорічних міжнародних наукових конференціях та публікується у міжнародних виданнях. Має 70друкованих праць, співавтор 1 підручника, одержав 9 патентів на винаходи стосовно органозберігаючих операцій при пухлинах легень та стравоходу.

 

З 2010 року працював на кафедрі хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця асистентом, з 2011 по 2014 рр. на посаді доцента. 

 

Інформація для студентів Information for students

Розклад - Timetable

Вхід для користувачів